Опис виховної системи
класу
Назва
виховної системи
|
|
Компоненти структури
|
|
13
|
-
|
гносеологічно-аксіологічний
(змістовий) компонент
( досягнення стратегічних
цілей у вихованні через конкретизацію завдань в контексті педагогічної проблеми, над якою працює
класний керівник)
|
1. Формувати в учнів національну свідомість,
людську гідність
2. Розвиток творчих здібностей, підтримка
обдарованих дітей
3. Забезпечення умов для самореалізації
особистості
4. Виховання почуття гордості та поваги до
своїх батьків, роду, народу, місця де народилися
5. Допомагати учням та їх батькам знаходити
шлях до серця один одного, не губити
душевний контакт та віру у близьких людей
6. Усвідомлення цінності людського життя,
уміння дотримуватися правил здорового способу життя
|
організаційно-педагогічний компонент
(педагогічні
умови ефективності виховного процесу)
|
Головна мета кожної
людини – максимально реалізувати свої здібності й вміння, іншими словами
- знайти себе та своє місце в житті.
Цій проблемі приділяли багато уваги видатні психологи та педагоги минулого:
Песталоцці, Я. А. Каменський, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Р. Декарт, А. Ващенко, Б. Грінченко, В. Сухомлинський, А. Макаренко.
Виховання організовую як системний педагогічний процес, спрямований
на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на формування в неї
цілісної картини світу; передбачаю забезпечення наступності напрямів та
етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях; охоплюю всі сфери
життєдіяльності дітей та учнівської молоді.
Зосереджую свою увагу на дитині як вищій цінності, враховую її вікові
та індивідуальні особливості і можливості, не форсую її розвитку, спонукаю до
самостійності, задовольняю базові потреби дитини (у розумінні, визнанні,
прийнятті, справедливому ставленні до неї); виробляю індивідуальну програму
її розвитку; стимулюю свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності,
життєвих виборів.
Передбачаю становлення особистості як творця і проектувальника свого
життя, який уміє приймати самостійні рішення і нести за них відповідальність,
повноцінно жити й активно діяти у динамічних життєвих умовах, постійно
самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.
Враховуючи інтереси особистості та суспільства, спрямовую свої дії на
профілактику негативних проявів дітей та учнівської молоді, на допомогу та їх
захист, вироблення імунітету до негативних впливів соціального середовища.
При цьому забезпечую систему заходів економічного, правового,
психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього
характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних настанов,
запобігання вживанню наркотичних речовин, різних проявів деструктивної
поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок здорового способу
життя, культури статевих стосунків.
|
суб’єкт-суб’єктний компонент
(педагоги,
учні, батьки, інші дорослі, які беруть
участь у виховному процесі – індивідуальна робота та координація роботи з суб’єктами
в процесі виховання та учнівського самоврядування)
|
Виховання учнів без участі батьків на мою думки є мало ефективним. Тому я планую
кожного року проводити заходи із залученням батьків.
Робота з
батьками класу включає такі основні напрямки:
● ознайомлення з умовами життя сім’ї, з’ясування
її психологічного клімату, особливостей поведінки дитини в сім’ї;
● визначення рівня педагогічної культури
батьків;
● виявлення труднощів, які відчувають батьки;
● виявлення позитивного досвіду сімейного виховання
з метою його поширення;
● здійснення колективного,
диференційованого та індивідуального
педагогічного впливу на батьків на основі ретельного аналізу;
● допомога батькам у підвищенні їхньої
педагогічної культури, організації родинного життя як джерела самовиховання
дитини;
● залучення батьків до організації позашкільної
виховної роботи;
● поширення досвіду роботи з батьками,
підготовка передач, інтерв’ю, бесід з питань сімейного виховання;
● проведення «круглих столів», конференцій та
семінарів;
● створення банків науково-методичної інформації
з проблем сім’ї, роботи з батьками та сімейного виховання.
При
вивченні виховного потенціалу сім’ї використовую комплекс різноманітних
прийомів і методів, зокрема: спостереження, бесіду, анкетування, тестування,
ділові ігри тощо. Звичайно, весь арсенал прийомів і методів цим не
вичерпується. Їх потрібно вибирати, виходячи із конкретних умов.
Систематичне, глибоке вивчення сім’ї дозволяє мені ґрунтовно, науково
виявляти помилки сімейного виховання, давати кваліфіковані поради батькам
щодо виховання дітей.
Батьківський комітет класу активно бере участь у
житті класу, в організації класних та позакласних заходів, також співпрацює
зі шкільним комітетом. Інформування батьків про хід і
результати навчання, виховання й розвитку учнів я здійснюю за допомогою
тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій,
перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць
результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за
процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам
листів-характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів
подяки.
Коли мене призначили класним керівником, одним з
найважливіших напрямків виховної роботи стала організація учнівського
самоврядування. Було проведено декілька зборів учнів класу, на яких разом
вирішили – самоврядування потрібне для того, щоб:
♦ відповідальність за всі справи у класі була
колективною, а не тільки класного керівника;
♦ клас повинен стати єдиним колективом;
♦ у кожного має бути конкретне доручення; ♦ у
колективі повинні бути дисципліна, порядок, організованість.
Вважаю, самоврядування починається не із
створення тих чи інших органів, а з конкретної самодіяльності учнів, яка є
наслідком їхньої потреби щось зробити, самостійно організувати.
Саме через учнівське самоврядування відбувається
реалізація підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на
формування технологій розумової праці учнів. Співпраця учителя і учнів,
партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне
створення ситуації успіху – ось складові цієї технології.
Прагну, щоб дитина чи підліток не тільки
володіли сумою знань зі шкільних
предметів, але й усім досвідом демократичних відносин у суспільстві,
навичками управління собою, своїм життям у колективі, вміти брати
відповідальність за свою діяльність. Для цього вектор діяльності повернуто на
виховання лідерських якостей у школярів, котрі слід розглядати як готовність
кожного до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного
розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів.
|
практично-діяльнісний
(стратегії та методи виховної роботи, організаційні форми –
індивідуальні, групові, колективні, масові; спілкування, тактика та стиль діяльності
класного керівника)
|
Комплексний аналіз
особистісного розвитку учнів класу здійснюю шляхом аналізу фізичного розвитку
учнів, їхньої життєвої активності, соціально комунікативного розвитку та
ціннісних орієнтацій своїх вихованців за основними видами діяльності,
сімейних стосунків.
Під час аналізу
фізичного розвитку учнів класу особливу увагу звертаю на тих учнів, діагноз
може впливати на психічний та соціальний розвиток особистості дитини. Учні, які мають захворювання, що
впливають на здатність вчитися, повинні отримувати допомогу від
вчителя-предметника та класного керівника.
Для виявлення вад
особистісного розвитку користуюся методикою З.С.Карпенко „ДВОР” (діагностика
вад особистісного розвитку). Аналізую такі вади, як агресивність,
невпевненість, тривожність, імпульсивність, схильність до нечесної поведінки.
Аналіз життєвої
активності учнів здійснюю відносно основних видів діяльності, до яких
відносяться дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образна,
предметно-перетворювальна, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна,
громадсько-корисна, національно-громадянська. Також проводжу соціометричне
дослідження класного колективу в результаті якого отримую інформацію про
рівень згуртованості класу, кількість і склад мікрогруп, наявність
неофіційних лідерів та підлідерів, структуру класу (склад активу, пасиву,
наявність ізольованих та відторгнутих учнів, учнів зони ризику тощо).
Аналізую взаємостосунки учня з батьками в сім’ї, адже це надзвичайно важливий
фактор, що впливає на розвиток особистості.
Намагаюсь відвідати
учнів вдома, поспілкуватися з батьками, щоб отримати об’єктивну картину
сімейних відносин. Спостерігаю за своїми вихованцями у школі під час перерв та
на уроках, при підготовці та проведенні позакласних заходів, заняттях в
гуртках (якщо є така можливість).
Для повноти зібраної
інформації проводжу також анкетування, спрямоване на дослідження рівня
сформованості соціальної компетентності. Узагальнивши матеріал, отриманий під
час анкетування та діагностики, визначаю проблеми, які існують в класному
колективі, і розпочинаю пошук адекватних рішень.
Плануючи роботу з
класним колективом на рік, орієнтуюся також на рекомендації, викладені в
ціннісних орієнтирах, враховую вимоги до формування основних засад «Я-концепції»
особистості. Визначальною тенденцією виховання вважаю формування системи
ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та
самої себе. Також вважаю за необхідне враховувати побажання і пропозиції
учнів щодо організації їхнього дозвілля, з якими знайомлюсь, попередньо
провівши анкетування та фронтальне опитування школярів. Серед питань, які
найбільше цікавлять восьмикласників - професійне самовизначення,
саморозвиток, підвищення мотивації до самовдосконалення, набуття навичок соціальної
взаємодії, розвиток емоційної сфери, знайомство з культурним досвідом
людства.
Практично вся робота
класного керівника спрямована на створення такого виховного середовища, в
якому б одночасно відбувалося і навчання, і виховання учнів, де вони могли б
комфортно реалізувати себе, засвоїти закони соціальної поведінки і апробувати
їх у стосунках з людьми навколо себе. Досвід – найкращий учитель, і при цьому
саме досвіду не вистачає восьмикласникам, які вже вважають себе «дорослими»,
але зберігають прояви «дитячої» поведінки в переважній більшості випадків.
|
діагностико-результативний
компонент
(очікувані
результати, критерії ефективності, оцінка й аналіз функціонування системи)
|
У ході діагностичної діяльності я використовую різні прийоми та
методи: педагогічне спостереження, соціологічне опитування (бесіда, інтерв'ю,
анкетування), тестування, створення педагогічних ситуацій, методи експертної
оцінки, індивідуальної та групової самооцінки, вивчення продуктів творчої
діяльності учнів та ін. У технологічний арсенал класного керівника я включаю
такі діагностичні засоби:
ігри - «Лідер», «Кіностудія», «Морські командні навчання», «Подорож морем улюблених занять»;
тести - «Роздуми про життєвий досвід» Н. Щуркової, «Задоволеність учнів
шкільним життям» А. Андрєєва, «Задоволеність батьків роботою освітньої
установи» Є. Степанова;
«Цветик-семицветик», «Ми - колектив? Ми - колектив... Ми -
колектив!», «Який у нас колектив?»;
конкурс малюнків «Я в моєму класі» й ін.
Результат:
1. Учні поважають та
дотримуються принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості,
доброти, стриманості, працелюбства, патріотизму та ін.
2. Учні проявляють повагу
до людей, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України,
народної національної спадщини України
3. Учні розвивають свої
творчі здібності беручи активну участь у громадському житті класу, загальношкільних заходах.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар